Дитячі капризи та істерики - явища, з якими стикаються практично всі батьки. Вони можуть виникати на різних етапах розвитку дитини і часто стають джерелом стресу та непорозумінь у сім'ї. Щоб зрозуміти причини такої поведінки і навчитися з нею справлятися, важливо розібратися, що таке капризи, і що робити, якщо дитина вередує.
Дитячі капризи та істерики — у чому різниця
Дитячі капризи та істерики часто сприймаються як одне й те саме, але насправді це два різні прояви емоцій та поведінки дитини.
Капризи дитини
Капризи - це прояви впертості і бажання досягти свого через маніпуляції, такі як плач, відмова від чогось або вимога виконання її забаганок. Найчастіше вони супроводжуються невеликими протестами і є ознакою серйозних проблем.
Примхлива дитина, як правило, погано поводиться коли щось хоче, але не може або не отримує цього. Така поведінка може виникати навіть у звичних ситуаціях, наприклад, коли малюк не бажає їсти певну їжу або не хоче йти спати.
Істерики
Істерики - більш інтенсивний прояв емоційного дискомфорту. Це можуть бути гучні крики, плач, мимовільні рухи та запеклий опір. Істерика часто виникає як результат накопичених емоцій або у разі, якщо дитині не вдається висловити свої почуття та бажання.
На відміну від капризів, істерика може бути руйнівнішою і для дитини, і для оточуючих, оскільки супроводжується сильними нервовими переживаннями. Важливо розібратися, чому дитина вередує з мамою, а з іншими ні.
Що може спровокувати капризи і скиглі? Капризи дітей часто мають своє коріння в різних факторах, які можуть стосуватися як фізичного стану малюка, так і психологічних факторів. Ось кілька причин, чому вередує дитина:
1. Фізичний дискомфорт
- Втома: якщо не виспалась або перенапружилась.
- Голод: нестача енергії викликає дратівливість.
- Біль чи нездужання: навіть легке нездужання, зубний біль чи дискомфорт через тісний одяг провокують скиглення.
- Почуття спеки чи холоду: температурний дискомфорт може спричинити поганий настрій.
2. Емоційні причини
- Бажання уваги: якщо дитина почувається обділеною увагою батьків, вона може вередувати, щоб привернути її.
- Фрустрація: неможливість висловити свої бажання чи зробити щось самостійно викликає сльози та протест.
- Вразливість: нерозуміння, закиди чи покарання, які здаються дитині несправедливими, можуть призвести до капризів.
3. Потреби, невиконані вчасно
- Бажання самостійності: діти, особливо у віці 2-3 років, часто хочуть зробити щось самі і обмеження цієї свободи викликає негативну реакцію.
- Незадоволене бажання: неотримання іграшки, солодощі або не виконання їхнього прохання може провокувати скиглі.
- Потреба у безпеці: у нових умовах чи серед незнайомих людей діти можуть вередувати через почуття тривоги.
4. Вплив оточення
- Надлишок стимулів: гучні заходи, яскраве світло чи багато людей довкола.
- Зміна звичного стану: поїздки, переїзди або відвідування нових місць можуть викликати стрес.
- Непослідовність дорослих: коли батьки змінюють свої правила або допускають різну поведінку, це плутає дитину та провокує протест.
5. Вікові особливості
- Кризові періоди: наприклад, «криза трьох років», коли дитина активно формує почуття незалежності.
- Нестача навичок саморегуляції: у ранньому віці діти ще не вміють керувати своїми емоціями.
6. Реакція на поведінку батьків
- Надмірна строгість або вседозволеність: Жорсткі заборони або відсутність кордонів можуть спровокувати постійне скиглення.
- Емоційна реакція на примхи: якщо батьки часто йдуть на поступки, дитина може закріпити таку поведінку як спосіб досягти бажаного.
Причини дитячих примх та варіанти реагування батьків
Що робити якщо дитина вередує? Спочатку треба з'ясувати причину такої поведінки
Нестача уваги
Однією з основних причин капризів у малюків є брак уваги з боку батьків. Коли дитині не вистачає батьківського піклування та кохання, вона починає шукати способи привернути увагу. Це може виявлятись через гучний плач, вимогау певних іграшок або відмову від їжі.
Дитина таким чином намагається сказати: «Подивися на мене, мені важливо, щоб ти був поруч». Причина може бути пов'язана з постійною зайнятістю батьків, їхньою абстрактністю на роботу, гаджети та побутові справи.
Неузгодженість між батьками
Коли мама та тато висловлюють різні вимоги або по-різному реагують на поведінку дитини, у малюка виникає плутанина. Наприклад, якщо один з батьків забороняє солодке перед обідом, а інший дозволяє, дитина швидко вчиться користуватися ситуацією на свою користь. Це призводить до частих протестів та перевірки кордонів: «Якщо тато дозволив, то чому мама не погоджується?». Такі ситуації формують у дитини відчуття, що правила можна оминути капризами.
Непослідовність дорослих
Якщо дорослі самі не дотримуються встановлених правил, це провокує у дитини розгубленість і протестну поведінку. Наприклад, сьогодні їй дозволили довше подивитись мультики, а завтра суворо обмежили екранний час. Така непослідовність сприймається дитиною як несправедливість, що викликає невдоволення та примхи. Постійно мінливі вимоги підривають довіру дитини до батьків.
Вікові кризи
У певні періоди розвитку, наприклад, в три роки або в підлітковому віці, дитина стикається з внутрішніми протиріччями. У віці трьох років капризи часто пов'язані з бажанням самоствердження: дитина хоче робити все сама, але не завжди у неї це виходить. У підлітковому віці на перший план виходить боротьба за незалежність, що також може супроводжуватися спалахами капризів.
Потурання та вседозволеність
Якщо дитина з раннього віку отримувати все, що вона хоче, у неї формується переконання, що будь-яке бажання має бути негайно задоволене. Наприклад, якщо батьки завжди купують іграшки на першу вимогу або поступаються у спірних ситуаціях, дитина починає сприймати це як норму. Коли вона стикається з відмовою, реакцією стає істерика, гучний плач чи навіть агресія. Вседозволеність також може формуватися, якщо дорослі намагаються компенсувати свою відсутність подарунками або постійними поступками.
Почалися капризи: що робити батькам
Коли капризи стають регулярними, батьки мають діяти спокійно та обдумано. Важливо знати, як заспокоїти примхливу дитину.
Переключити увагу дитини
Спробуйте відвернути її від проблеми. Наприклад, запропонуйте їй нову іграшку, почніть грати в цікаву гру або запропонуйте спільне заняття. Важливо, щоб зміна активності була цікавою, щоб дитина не відчула, що її спроби домогтися уваги марні.
Простий спосіб - переключення з неприємної ситуації на щось позитивне. Це допоможе не тільки зняти напругу, а й показати дитині, що вирішення проблем можна шукати мирним шляхом без істерик. Важливий момент: відволікаючи дитину, не варто ігнорувати її почуття. Якщо вона сильно засмучена, спочатку треба висловити співчуття та запропонувати допомогу.
Використовувати розумні докази
Прості та ясні доводи допомагають дитині зрозуміти причини відмови та знизити рівень тривожності. Важливо пам'ятати, що розумні аргументи мають бути адаптовані до віку дитини. Молодші діти можуть не сприймати довгі пояснення, тому треба зробити їх короткими та простими, використовуючи прості фрази та приклади.
Наприклад, замість довгих міркувань можна сказати: «Зараз не час для солодкого, але ми можемо пограти у твою улюблену гру». Старшим дітям можна запропонувати більше пояснень, апелюючи до логіки, наприклад: «Якщо ти з'їси всі овочі, ти будеш здоровим і сильним, а це важливо для твого зростання».
Вдатися до допомоги «залу»
Цей метод включає використання суспільної уваги, наприклад, відмова від виконання бажання в громадському місці (магазині, парку). Багато дітей заспокоюються, коли бачать, що поведінка привертає увагу оточуючих.
Діяти від протилежного
У деяких випадках допомагає "протилежний" підхід: наприклад, якщо дитина не хоче щось робити, можна запропонувати зробити це, але в ігровій формі. Це може послабити опір.
Придушити негативні емоції дитини жартівливим боєм
Іноді примхливість дитини можна пом'якшити за допомогою жартівливих боїв або веселих занять, які викликають у малюка позитивні емоції та відволікають від негативних почуттів.
Не залишати дитину одну
Під час примх важливо не залишати дитину одну. Почуття самотності може посилити його занепокоєння.
Не втрачати самоконтроль
Для батьків дуже важливо зберігати спокій і не піддаватися маніпуляції. Емоційний контроль з боку дорослого допомагає уникнути напруги в сім'ї та дозволяє дитині відчувати себе у безпеці.
Дитячі капризи — це природна частина розвитку, і важливо пам'ятати, що вони неминучі у процесі виховання. Розуміння причин такої поведінки та застосування правильних методів реагування допоможуть батькам упоратися з цим етапом та вибудувати гармонійні стосунки з дитиною. Знаючи, як заспокоїти примхливу дитину, можна виховати хорошу та успішну людину.