Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №144

 Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та 

підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я і соціального

благополуччя всіх його учасників: вихованців, педагогічних працівників. Практичний

психолог бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на

забезпечення всебічного індивідуального розвитку вихованців; проводить психолого-

педагогічну діагностику готовності вихованців до навчання та сприяє їх адаптації до нових

умов навчально-виховного процесу; проводить консультації як для вихованців, так і для

дорослих.    

КАПРИЗИ

Часто доводиться спостерігати таку ситуацію, коли дитина,  щось вимагаючи в мами, раптом падає на землю й починає кричати. Мама розгублена. Вона відчуває незручність. Та і з малям  вона впоратися  не може. Чому таке відбувається?

Непослідовність дозволів і заборон,коли мама дозволила, а тато заборонив, або сьогодні щось можна, а завтра вже не можна – призводить у дитини до таких нервових зривів.

Причини капризів та істерик можуть бути різноманітними: утома, нудьга, хвороба, розчарування, страх, гнів, ревнощі або відраза. Малюк починає сердитися, коли бачить, що все відбувається не так, як йому хочеться. Розчарування – природна реакція, як тільки дитина усвідомлює, що в неї ще недостатньо сил, щоб зрушити з місця важку валізу або ящик, або їй ще не вистачає спритності і вправності, щоб дістати бажану іграшку. Через розчарування відбуваються падіння на підлогу, брикання ногами, плач і лементи. Коли дитина трошечки заспокоїться, обійміть її та заспокойте: «Прикро, коли тобі хочеться щось зробити, а не виходить. Але в тебе обов’язково вийде».

Є ситуації,коли дитина за допомогою своїх капризів та істерик намагається маніпулювати дорослими. Це випадки, коли малюк знає, що якщо він буде впиратися або вередувати довго, то мама обов’язково поступиться, бо він запам’ятав, що колись так уже траплялося. Кращий засіб – не йти на поводі в дитини. Якщо це можливо, просто вийдіть із кімнати. Спроби умовити або поговорити з дитиною можуть мати зворотний ефект. Поговоріть із нею тоді, коли вона заспокоїться.

Чому виникають дитячі капризи і як їх позбутися?

- Дитина вередує, якщо батьки не вміють говорити з малюком його мовою – мовою гри.

- Дитина вередує, якщо батьки впливають на дитину такими засобами виховання, які не відповідають віку дитини.

- Якщо стиль спілкування дорослого і дитини відрізняється непослідовністю, то капризів не уникнути.

- Як тільки дитина починає вередувати, залишайтеся поруч, дайте їй зрозуміти, що Ви її розумієте. Обійміть малюка, запевніть у своїй любові і намагайтеся відволікти від капризу, що так розбурхав його. Однак нічим не винагороджуйте дитину.

- Якщо Вам не вдалося зробити це, дайте дитині спокій, не звертайте на неї уваги. Дайте відвести душу, але не беріть в цьому участі.

- Не намагайтеся в цей час що-небудь доводити своїй дитині – це даремно. Сварка не має змісту, биття ще більше її розбурхають.

- Будьте з дитиною наполегливі. Якщо Ви сказали «ні», залишайтеся і далі з такою ж думкою.

- Не здавайтеся, навіть якщо напад у дитини відбувається в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне – взяти її за руку й повести.

- Коли малюк заспокоїться, поговоріть із ним ласкаво. Розкажіть йому, як Вас засмутило, що він так себе поводив. Висловіть упевненість, що надалі він буде поводитися краще. Запевніть дитину, що Ви однаково її любите і переконані, що вона ніколи більше не буде поводитися погано, навіть якщо щось буде не так, як їй хочеться. Подібна розмова з малюком необхідна, щоб у нього не виникло почуття провини, як це нерідко трапляється після бурхливих сплесків гніву.