"Не віддам!", "Моє!" — такі фрази, що супроводжуються криком та образами, часто можна почути на дитячому майданчику. У цей час поряд з винуватцем конфлікту вже перебуває стурбована мама, яка намагається залагодити сварку і зрозуміти, чому дитина скупиться.
Скажімо одразу: дитяча жадібність – нормальний етап дорослішання. Але це не означає, що треба чекати, доки ситуація зміниться сама собою. Працювати із цим можна і потрібно. Але робити це необхідно так, щоб не травмувати психіку собі та маленькій людині.
Звідки береться дитяча жадібність
Жадібність — одна з перших негативних рис характеру, з якою доводиться боротися батькам. Але щоб процес перевиховання не нагадував сутичку з вітряками, необхідно розуміти, чому діти так поводяться.
Перші ознаки жадібності виявляються приблизно в 2 роки. У цей час малюк перестає ділитися іграшками та смачною їжею, починає відбирати чужі речі. На будь-які заклики батьків бути щедрим він реагує криком чи ігнорує.
У 2 роки з'являється усвідомлення того, що є особисті речі. Всі іграшки та одяг дітки сприймають як частину себе, тому будь-яка спроба взяти їхню річ зустрічається негативом. Так малюки захищають свою власність, тому їхня реакція зрозуміла та виправдана. У цьому віці це основний мотив жадібності дитини.
Причини, через які діти стають жадібними
Почуття власності - це первинна базова емоція, яка була ще у первісних людей. У цивілізованому суспільстві вона нікуди не зникла, а стала навіть глибшою. Зараз людина живе у складному та багатогранному світі, тому запитів та потреб стає більше. Однак нерідко дитяча жадібність – наслідок неправильного виховання.
Чому дитина стає жадібною:
- Жага лідерства
Іноді за цим почуттям ховається жага до лідерства. Така риса характеру нерідко виникає у розпещених дітей, якщо батьки беззаперечно та миттєво виконують усі забаганки. Це призводить до впевненості малюка, що його бажання – найголовніші.
- Мало уваги
Діти ростуть жадними, якщо батьки сильно зайняті і кохання виявляють лише подарунками. Дитина страждає від дефіциту батьківської уваги, тому подаровані речі стають особливо цінними і будь-яке посягання на скарб сприйматиме болісно.
- Ревнощі
Якщо дитині здається, що її люблять менше, ніж брата чи сестру, вона переносить на них свої негативні емоції. Це проявляється жадібністю чи нападами агресії.
- Самотність
Для сором'язливих та нерішучих діток іграшки – найкращі друзі, співрозмовники, компаньйони для ігор. З ними малюк почувається в безпеці, тому не дивно, що ділитися ними він не хоче.
- Патологічна ощадливість
Нерідко батьки кажуть дітям, щоб вони не брали надвір нову іграшку, бо її можуть зламати. У результаті дитина починає занадто хвилюватися за безпеку дорогих їй речей: не тільки не хоче ділитися, але навіть не дозволяє торкатися до них.
- Недовіра
Вже в рік у дітей є свої симпатії та антипатії, і їм не все одно, з ким возитися в пісочниці. Якщо компаньйон з ігор не викликає довіри, нічого віддавати йому дитина не захоче.
Дитяча система цінностей
Якщо дитині 1,5-2 роки, скупитися нормально. У цьому віці у дітей починає формуватися власне «Я», вибудовуються особисті межі, з'являються навички соціалізації.
Небажання ділитися у двохрічок — це завжди прояв жадібності, а потреба захистити те, що дорого. Якщо цю навичку не освоїти, у дорослому житті людина буде надмірно поступливою, не зможе відстоювати свої межі та точку зору та захищати своїх близьких.
Щоб зрозуміти, чому дітки жадібні, уявіть, що незнайома людина зажадала у вас ваші ключі, телефон, сумку. Що ви робитимете? Навряд чи беззаперечно віддасте всі речі. Ось так і дитина не бажає віддавати дорогі йому іграшки, тому поважайте почуття власності та особистий простір маленької людини.
Через вік малюки ще не вміють чітко усвідомлювати різницю цінностей. Для них складно зрозуміти, які речі потрібно відстоювати, а чим можна на якийсь час і поділитися.
Жадібність можна розглядати як проблему, якщо в 3-4 роки дитина грає з іншими дітьми, але соціалізується тільки на своєму рівні. На цьому етапі жадібність - це вже риса характеру, яка негативно позначається і на дружбі, і на малюку. Адже діти починають уникати жадін і дражнять його.
Прояви жадібності у дитини на різних етапах дорослішання
Чи свідомо скупляться дітки, чи це нормальний етап розвитку? Відповідь це питання залежить від віку:
- 1-2 роки
Малята ще не жадібні, але вчаться говорити слово «ні». Обмежувати в цьому прояві їх не можна, тому що це вміння дуже знадобиться у дорослому житті. Часто діти, батьки яких прагнули виростити нежадібними, стають безвідмовними, ними легко маніпулювати.
- 2 роки
Дитина вже чітко заявляє права на свої речі, до лексикону впевнено входить слово «моє». На цьому етапі малюкові важливо дати зрозуміти, що його речі – це його власність. Ніхто, навіть батьки, не можуть брати їх без попиту, але треба з повагою ставитись і до небажання ділитися з іншими.
- 3 роки
Трирічки повинні вміти відмовляти, щоб не потурати чужим бажанням на шкоду своїм інтересам. Проте батькам важливо пояснити, що одна справа — захищати свої речі, зовсім інша — відверто скупитися лише через вередливість.
- 4 роки
У цьому віці соціалізація виходить на новий рівень. На першому місці стає бажання спілкуватися і грати разом з однолітками, а іграшки — це лише один із інструментів для налагодження комунікації. Чотирирічка здатна усвідомлювати, що якщо поділитися з кимось смачною їжею або іграшкою, це допоможе привернути до себе людину. Головне на цьому етапі — не прищепити товарні відносини, які виявляються в установці «якщо ти не ділитимешся, з тобою ніхто не гратиме». Такий небезпечний стереотип, який негативно впливає на розвиток почуттів та уподобання, нерідко призводить до знецінення особистості.
- 5-7 років
Жадібність у дошкільнят — прояви внутрішньої дисгармонії. Проблема часто виникає в сім'ях, у яких двоє і більше дітей та старшого насильно змушують ділитися із молодшим.
Як упоратися з жадібністю?
Якщо небажання ділитися не викликане психологічними проблемами, воно поступово проходить. Але батькам потрібно докласти максимум зусиль, щоби тимчасове явище не стало постійним.
Боремося з жадібністю - 7 простих порад:
- Коли ви збираєтеся на прогулянку, візьміть кілька цукерок чи печива. Якщо доведеться ділитися, у малюка не виникне відчуття, що він віддає останнє.
- У день народження запропонуйте пригостити солодощами всіх дітей на майданчику чи дитячому садку.
- Добре допомагає казкотерапія та спільний перегляд добрих, повчальних мультфільмів. Головним героєм має бути жадина, що залишилась без друзів, бо не хотіла ділитися.
- Якщо йдете в гості, де є однолітки, завжди беріть улюблені іграшки малюка. Це допоможе уникнути непотрібних конфліктів. Але ніколи не беріть на прогулянку нову та особливо бажану іграшку – такими речами дуже складно ділитися.
- Приділяйте дітям більше уваги, показуйте любов як подарунками, так й спільними справами, розмовами, обіймами. Повноцінний емоційний контакт - ефективний спосіб подолати жадібність.
- Пестить дітей у міру.
- Завжди щиро хвалите, якщо малюк виявив щедрість. Нехай він запам'ятає, які приємні емоції викликають у вас добрі вчинки.
І головне, перегляньте свою поведінку. Можливо, дитяча жадібність - це відображення того, як ви поводитеся в житті. Створюйте в сім'ї комфортну, теплу атмосферу: завжди ділитеся цукерками та фруктами один з одним, підгодовуйте свійських тварин, допомагайте тим, хто потребує допомоги. Лише особистим прикладом можна довести, що бути щедрим – приємно та нескладно.
Тим часом ненав'язливо виховуйте розуміння, що жадібність може позбавити друзів. Але тут головне не переборщити, інакше малюк почне роздавати всі свої речі, щоб завоювати визнання товаришів.
Практичні поради для батьків
При виборі стратегії боротьби з дитячої жадібність важливо з розумінням ставитися до ходу думок і бажанням маленької людини.
Що робити, якщо дитина скупиться і не чує вас:
- Не лаємо
Не можна карати, соромити, ставити в кут і лаяти за жадібність, особливо при сторонніх. Так у малюка виникне відчуття, що ви захищаєте інших дітей. Це не допоможе позбавитися жадібності, але може стати причиною агресивної поведінки, дитячої травми та комплексів.
- Менше умовлянь
Звична мотивація, що іграшками треба ділитися, бо так треба з дітьми не працює. Не витрачайте час на непотрібні вмовляння і дозвольте дитині залишити свою річ при собі.
- Терпляче пояснюємо
Спробуйте пояснити, що іграшку взяли на якийсь час і обов'язково повернуть. Але й цей метод, на жаль, спрацьовує не завжди. Також він зовсім не працює, якщо потрібно поділитися смачною або улюбленою їжею, тому будьте готові до завзятої відмови.
- Цінуємо улюблені речі малюка
Без дозволу дитини не можна взяти її річ і подарувати іншій. Поставте собі запитання: «Чи буде вам приємно, якщо хтось зробить так само з вашим улюбленим предметом?». Цим вчинком ви перекреслите право на власність та прихильність до речей.
- Не примушуємо
Ще одне неправильне рішення – змусити подарувати свою іграшку.
- Виховуємо найкращі риси
Дитяча поведінка залежить від уявлення себе. Якщо ви не хочете, щоб дитина не скупилася, постійно кажіть їй, яка вона добра і щедра.
- Хвалимо та заохочуємо
Завжди хвалите за найменший вияв щедрості. Це хороший стимул, щоб допомогти малюкові позбутися жадібності.
- Вибираємо слова
Слідкуйте за тим, що ви вимовляєте. Якщо ви протягом дня часто кажете синові чи доньці, що він/вона жадібна, то малюк починає в це вірити. Чим дитина молодша, тим сильніше піддається батьківському навіюванню.
- Не використовуємо силу
Не забирайте іграшку силою. Так малюк почне думати, що має рацію той, хто сильніший. Вам потім доведеться боротися не лише з жадібністю, а й з агресією, вирішуючи нескінченні конфлікти.
Часто виникає й протилежна ситуація. Дитина, не бажаючи ділитися своїми речами, без попиту бере іграшки інших дітей і потім не бажає віддавати їх назад. Щоб вирішити конфлікт, вам знадобляться всі навички хорошого переговорника, тому що силою відбирати чужу річ не можна. Доведеться вмовляти і домовлятися зі своєю чи чужою дитиною. Для цього спробуйте відвернути увагу малюка, м'яко попросіть повернути чужу річ або домовтеся, коли ви віддасте не свою іграшку.
Будь-яке насильство, особливо в ситуаціях, коли дитина вважає себе правою, відбиває будь-яке бажання виявляти щедрість. Навряд чи ваше маля захоче в майбутньому ділитися з дітьми, через яких її покарали. Використовуйте словесні навіювання та аргументи, які зрозумілі та доступні маленькій людині, але будьте готові, що вона може не відреагувати на ваші аргументи. Так, діти мають право на власну думку.
Рекомендації, як поводитися на дитячому майданчику
Дитячий майданчик – основне місце, де малюки проводять багато часу, заводять друзів, освоюють навички комунікації. Діти часто виявляють жадібність на майданчику, навіть якщо вдома за ними такої поведінки немає.
Як же уникнути сварок?
- Збираючись на прогулянку, нагадайте, що там гуляє багато дітей, тому краще взяти речі, якими малюк готовий поділитися.
- Не забороняйте захищати своє майно. Іграшки – це особисті речі дитини. Ділитись ними чи ні — її право. Всі виховні бесіди проводите вдома у спокійній обстановці.
- Якщо ваш малюк скупиться, запропонуйте йому помінятися іграшкою з іншою дитиною і обов'язково скажіть, що це на якийсь час.
- Маля завжди копіює поведінку батьків, тому поводьтеся спокійно і ввічливо, навіть якщо це дуже важко. Покажіть, як потрібно просити іграшку, якщо вона сподобалася. Також привчайте завжди говорити «дякую», якщо інша дитина поділилася з вашою своїми речами.
На прогулянці, в гостях чи вдома ніколи не порівнюйте свого малюка з іншими дітьми. Якщо син подруги чи сусідки безболісно ділиться іграшками, це не добре і непогано, просто діти різні.
Як допомогти дитині почуватися впевнено
Якщо жадібність викликана невпевненістю, із цим теж можна боротися:
- Ніколи не принижуйте, не ображайте дитину та не дозволяйте це робити іншим. Шанобливе ставлення чужих людей допомагає почати поважати себе.
- Частіше говоріть дітям, що любите їх і вірите у них.
- Цінуйте старання. Навіть якщо щось не виходить, завжди можна знайти позитивні сторони. Це необхідно, щоб з'явилася впевненість, що з частиною завдання малюк справився чудово.
- Ставте посильні завдання та поступово їх ускладнюйте. Ненав'язливо пропонуйте допомогу та дякуйте за зроблене.
- Завжди хваліть за добрі справи, а також навчіться лаяти правильно. Не кричіть, говоріть прямо про недоліки в поведінці, але не зачіпайте при цьому самолюбство дитини та її особистість.
- Не заважайте самостійності. Ніколи не робіть за малюка те, що він може зробити сам.
- Покажіть, як і дорослі можуть помилятися.
Що робити, якщо розгорівся конфлікт?
Якщо дитина жадібна, то конфліктів не уникнути. Тому батькам важливо навчитися знаходити вихід із будь-якої ситуації та робити це максимально дбайливо до всіх учасників сварки.
Правила поведінки під час конфлікту:
- Тільки спокій
Завжди залишайтеся спокійними, навіть якщо ваш малюк силою відібрав іграшку в іншого карапуза або сам постраждав від рук загарбника. Не можна лаяти, соромити і називати жадібною будь-кого.
- Жодного насильства
Не забирайте у своєї дитини іграшку силою, щоб дати іншому малюкові. Ви не повинні бути хорошими та зручними для інших людей, тому не потрібно й малюка привчати до такої життєвої позиції.
- Якщо малі діти сваряться, дорослим краще втрутитися.
Однак не варто вступати в конфлікт один з одним, інакше банальна ситуація переросте у справжню ворожнечу.
- Діалог
Якщо ваше маля вирішило не ділитися якоюсь певною іграшкою, поговоріть з ним. Можливо, він погодиться дати скривдженій дитині іншу річ, яка поки що лежить без діла.
- Спробуйте вигадати гру, в якій будуть задіяні всі діти.
Найкраще з передачею будь-якого предмета, наприклад, м'яча по колу. Це допоможе згладити конфлікт і безболісно віддавати іграшку на якийсь час.
Дитячі психологи стверджують, що зазвичай період жадібності закінчується до трьох років. У 3-5 років діти вже розуміють, що ділитися іграшками вигідно, бо це дає право грати разом. Так потреба у спілкуванні переважує почуття жадібності. Тому батькам варто запастися терпінням, не нервувати, спокійно та розумно коригувати поведінку малюка. Пам'ятайте, ваша дитина не жадібна, просто ще не вміє бути щедрою, але у ваших силах її цьому навчити.